Російська пропагандистська кампанія в інфосфері України (червень 2025 року)
Червень 2025 року приніс подальше посилення російських інформаційно-психологічних операцій, спрямованих на українське суспільство. В україномовному просторі ми спостерігаємо систематичні спроби дестабілізації морального духу, підриву довіри до державних інституцій та руйнування суспільної єдності. Ключові емоції, що використовуються в цих діях, — це страх, зневіра, цинізм і злість як щодо української влади, так і щодо закордонних партнерів.
Стратегічною метою Кремля є формування образу України як самотньої держави на межі виснаження, суспільство якої втомилося від війни і готове до поступок. Паралельно Росія представляється як переможна, морально легітимізована і готова до діалогу, тоді як Захід подається як байдужий, роз’єднаний та такий, що відмовляється від допомоги.
Чотирнадцять осей пропаганди – меседжі, що дестабілізують моральний дух та суспільну стійкість
1. Еліти крадуть мільярди – суспільство платить ціну Наратив зосереджується на нібито розкраданні західної допомоги українською владою. Мета — викликати гнів і розчарування, підірвати довіру до уряду та послабити закордонну фінансову підтримку.
2. Втома від війни – бунт проти мобілізації Зображення облав, примусової мобілізації та переповнених цвинтарів слугують для представлення України як суспільства виснаженого та зневіреного. В результаті має зростати переконання, що продовження опору не має сенсу.
3. Техніки бракує – бойовий дух падає Повторюючи повідомлення про дефіцит боєприпасів та втрати у військовій техніці (наприклад, знищені «Абрамси»), пропаганда прагне підірвати віру в реальні можливості української армії як в очах громадян, так і закордонних партнерів.
4. Росія завойовує – Україна втрачає Кожен успіх російської армії висвітлюється як символ неминучої перемоги. Публікації так званих «хронік СВО» мають на меті не лише підняти бойовий дух з російського боку, а й, насамперед, викликати фаталізм і сумніви з українського боку.
5. «Західна диво-зброя» не виправдала сподівань Наратив про неефективність систем «Patriot», танків «Abrams» чи винищувачів «Mirage» слугує для дискредитації технологічної підтримки НАТО та формування переконання, що Захід продає «ілюзії» замість реальної допомоги.
6. Президент без легітимності – гротескний і грізний Образ Президента України піддається двосторонній обробці: з одного боку, його представляють як автократа, що руйнує демократичні інститути, з іншого — як смішну, несерйозну постать. Мета — одночасна делегітимізація та компрометація.
7. Альянс НАТО в кризі Російські ЗМІ вибірково цитують західні джерела, розголошуючи нібито розпад єдності Альянсу та підкреслюючи вартість підтримки України. Це має викликати побоювання щодо відмови Заходу від допомоги та закріпити образ Києва як покинутого партнера.
8. Москва готова до переговорів – Київ і Захід їх блокують Наратив про відкритість Росії до переговорів регулярно з’являється в інформаційному просторі. Кожна відсутність прогресу в діалозі подається як наслідок впертості України чи Заходу. Меседж має переконати аудиторію, що продовження війни — це вибір Києва.
9. Війна – це бізнес, заробляє лише збройне лобі Представляючи конфлікти навколо НАБУ та антикорупційних інституцій як результат конкуренції за майбутні збройові контракти, пропаганда змінює наратив з моральної боротьби на образ цинічного бізнесу, в якому «всі однаково винні».
10. Китайські та російські дрони – дешеві, ефективні, нестримні Російські джерела висвітлюють ефективність БПЛА власного виробництва та імпортованих з Китаю, натякаючи, що Захід не має технологічної відповіді. Мета — викликати повагу до російської інноваційності або страх перед ескалацією.
11. Диверсанти, агенти, легіони терористів Наратив про боротьбу з «наци-легіонами» (наприклад, полк Калиновського), агентами СБУ та західними диверсантами слугує для виправдання репресій, посилення страху перед внутрішнім ворогом і представлення війни як боротьби з тероризмом.
12. Небесні знаки – символічна перемога Росії Природні явища (наприклад, блискавки над Києвом) або випадкові події (зірвані прапори) інтерпретуються як знаки божественної підтримки Російської Федерації. Мета — надати війні сакрального та неминучого виміру.
13. НАТО – це лише міф, Захід розпадеться Спекуляції про вихід США з НАТО та накопичення «чотирьох криз» Альянсу мають на меті підірвати сенс будь-яких гарантій безпеки для України. В результаті пропаганда посилює тиск на поступки Москві.
14. 700 «шахедів» на день – ескалація неминуча Інформація про масові атаки дронів-камікадзе має викликати паніку та параліч. Масштаб загрози свідомо перебільшується, щоб переконати суспільство, що продовження війни призведе до знищення інфраструктури та гуманітарної трагедії.
Аналітичний коментар
Російська дезінформаційна кампанія проти України в червні 2025 року залишається зосередженою на психологічних діях, спрямованих на те, щоб викликати почуття втоми, покинутості та відсутності альтернативи, окрім капітуляції. Інформаційні операції концентруються на трьох основних стовпах: дискредитація влади, підрив віри в допомогу Заходу та просування образу Росії як переможної та такої, що має моральне право на ведення війни.
Особливе значення тут має емоційний шар. Меседжі базуються не лише на неправдивій інформації, а й на цілеспрямованому управлінні емоціями: від цинізму, через страх, до сорому та зневіри. Водночас інформаційні дії посилюються гібридними заходами: від кібератак, через кампанії фейкових акаунтів і ботів, до спроб розігрування внутрішніх соціальних і релігійних напружень.
Проєкт MUGA – Україна
Цей звіт був підготовлений в рамках проєкту MUGA – модуль II («Цифрові розслідування та аналіз операцій впливу задля безпеки інформаційного середовища суспільств Молдови, України, Грузії та Вірменії»), що реалізується Фундацією INFO OPS Polska та DFRLab (Atlantic Council).
Проєкт співфінансовано з державного бюджету в рамках конкурсу Міністра закордонних справ Республіки Польща: «Публічна дипломатія 2024–2025 – європейський вимір та протидія дезінформації».
Публікація виражає виключно погляди авторів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
