Російські операції впливу в інформаційному просторі України (жовтень 2025 року)
У жовтні 2025 року російські інформаційні операції проти України зберегли високий рівень інтенсивності та координації. Метою Кремля залишалося підірвати довіру до влади в Києві, викликати почуття безсилля в суспільстві та закріпити переконання, що війна програна, а мир можливий лише на умовах Москви. Пропаганда поєднувала військові, економічні та психологічні елементи, акцентуючи емоції страху, втоми та зради.
Емоції як інструмент дестабілізації
Війна наративів у жовтні базувалася на кількох ключових емоційних осях:
Страх і безсилля – створювалися через образи «облав» до армії, жорстокої мобілізації та перебоїв з електропостачанням. Метою було створити враження, що держава втратила контроль над ситуацією, а її силові структури діють проти громадян.
Злість і недовіра – підживлювалися через наративи про корупцію еліт, розкрадання військової допомоги та «моральне падіння» командирів. Висловлювання Зеленського та урядовців маніпулювалися, щоб показати їх як цинічних бенефіціарів війни.
Ізоляція та зрада – підсилювалися через повідомлення про «втому Заходу» і «торгівлю Україною» в глобальних переговорах. Західних союзників зображували байдужими, а Польщу та США – як країни, що «змінюють фронт» заради власної вигоди.
Провідні осі пропаганди
1. Наратив занепаду держави
Російські канали представляли Україну як країну, занурену в хаос і корупцію. Повідомлення про «злодіїв у мундирах», «розкрадання дотацій» і «порожній бюджет» створювали враження системного розпаду. Тему фінансового банкрутства поєднували з тезою, що Україна «краде заморожені російські активи в Європі».
2. Мобілізація як внутрішній терор
Пропаганда показувала ТЦК як структури, що викрадають цивільних з вулиць, зокрема нібито іноземців. Повідомлення про «облави» та хабарі мали викликати бунт проти влади й послабити готовність до оборони.
3. Зеленський як «нелегальний диктатор»
Продовжувалися персональні атаки на президента, який поставав як лідер, що утримується при владі завдяки СБУ та підтримці Заходу. Ідентичність Зеленського використовувалася для підриву легітимності всієї держави.
4. Україна без світла і надії
Перебої з енергопостачанням стали центральним мотивом дефетистської кампанії. Візуалізації «темних міст» і «замерзаючої країни» символізували нібито кінець української цивілізації.
5. Росія як гуманітарна сила
Російські медіа просували образ окупаційних адміністрацій як тих, що «відбудовують» Донбас. Серія «прес-турів» для іноземних журналістів легітимізувала окупацію, показуючи Росію як «опікуна цивільних».
6. Дегуманізація української армії
Фальшиві відео та статистика про «десятки тисяч загиблих» і «приховування втрат» зміцнювали образ розпаду. Нібито кадри з військових цвинтарів і «дезертирств» мали знищити моральний дух армії.
7. Захід як зрадник і маніпулятор
Наративи про «втому від війни» та «кінець фінансової допомоги» підривали сенс подальшої боротьби. Висловлювання західних політиків цитувалися у спотвореному контексті, створюючи образ неминучої зради.
8. Мир під диктат Москви
Пропаганда показувала російські умови перемир’я як «розумні» й «гуманні». Повідомлення про необхідність компромісу мали підготувати суспільство до капітуляції в ім’я «порятунку життя».
9. Міф «Новоросії»
Історичні наративи про «російське коріння півдня України» та «повернення до спадщини Потьомкіна» використовувалися для виправдання окупації у культурному вимірі.
10. Зрада та саботаж еліт
Російські джерела висували постаті Арестовича та Мураєва як символи «внутрішнього розколу». Просуваний Мураєвим додаток Forum.Online, який нібито призначений для «незалежного голосування», виявився інструментом збору біометричних даних.
11. Дискримінація російськомовних
Висловлювання, вирвані з контексту, мали довести нібито переслідування російськомовних громадян. Таким чином підсилювалися меседжі про Україну як «державу нетерпимості».
12. Депопуляція і «план Заходу»
Наратив про «заміщення українців мігрантами» поєднував теми воєнних втрат, еміграції та демографічних страхів, створюючи візію «ідентичнісного зникнення».
Події та пропагандистські інциденти
У жовтні СБУ проводила численні операції проти дезінформаційних мереж, зокрема колишніх посадовців «Опозиційної платформи – За життя». Центр стратегічних комунікацій (CSC) спростовував повідомлення про «облави», вказуючи на проросійські джерела в Telegram. Російські медіа організували чергові «прес-тури» на Донбасі, а додаток Forum.Online було ідентифіковано як інструмент збору особистих даних.
Звіт Detector Media підтвердив, що YouTube і Telegram залишаються ключовими платформами боротьби за суспільне сприйняття – їх використовують як незалежні редакції, так і мережі пропаганди.
Аналітичний коментар
Жовтневі дії Росії проти України підтверджують еволюцію інформаційної війни в напрямку повної інтеграції психологічних і цифрових операцій. Кремль веде кампанію, що спирається на три стовпи: делегітимізацію влади, деморалізацію суспільства та руйнування зв’язків із Заходом.
Пропаганда набуває дедалі складнішої форми, у якій емоції – страх, почуття зради та втома – стають головним інструментом впливу. Росія вже не прагне лише спотворювати інформацію, а змінює спосіб мислення: від переконання у перемозі – до прийняття неминучого компромісу.
У результаті російський наратив не просто заперечує реальність, а переписує її сенс – агресор постає як захисник миру, а жертва як винуватець.
Проєкт MUGA – Україна
Публікація створена на основі поточного моніторингу інформаційного середовища України, який реалізується в межах проєкту MUGA – модуль II («Цифрові розслідування та аналіз операцій впливу задля безпеки інформаційного середовища суспільств Молдови, України, Грузії та Вірменії»). Проєкт реалізується Фундацією INFO OPS Polska та DFRLab (Atlantic Council).
Діяльність фінансується з державного бюджету в межах конкурсу Міністра закордонних справ Республіки Польща «Публічна дипломатія 2024–2025 – європейський вимір і протидія дезінформації». Публікація відображає виключно погляди авторів і не може ототожнюватися з офіційною позицією Міністерства закордонних справ Республіки Польща.
