У XXI столітті ми спостерігаємо стрімкі перетворення в характері збройних конфліктів, в яких військові дії все частіше поступаються місцем інформаційним операціям. Найновіше дослідження MUGA, проведене фондами INFO OPS Polska і DFRLab в інформаційному просторі України, детально документує вплив російських дезінформаційних та пропагандистських дій.
Дослідження охоплює період з вересня до кінця грудня 2024 року. Аналізуючи, яким чином інформаційні маніпуляції (FIMI) дестабілізують суспільства, посилюють політичні розбіжності та послаблюють міжнародну підтримку України. Його результати проливають світло на масштаби сучасних інформаційних війн та їх довгострокові наслідки.
Дослідження MUGA доводить, що інформаційна війна стала одним з найважливіших елементів сучасних конфліктів. Маніпуляції наративами, дезінформація та психологічний шантаж впливають на суспільства, політику та глобальну стабільність.
Захист від цих загроз вимагає спільних зусиль усіх демократичних держав та підвищення суспільної обізнаності щодо технік інформаційних маніпуляцій. Результати дослідження повинні бути відправною точкою для широкомасштабних дій з метою захисту інформаційного простору.
Вступ
Сучасні збройні конфлікти характеризуються все частішим використанням інформаційних операцій, які в деяких випадках навіть затьмарюють військові дії. Російська агресія проти України, розпочата у 2022 році, є показовим прикладом застосування дезінформаційних інструментів як невід’ємного елемента воєнної стратегії. Метою цієї статті є аналіз основних пропагандистських ліній Кремля та їх впливу на сприйняття конфлікту міжнародною громадською думкою.
Етапи російської пропаганди в контексті війни в Україні
- Період безпосередньо перед вторгненням: грудень 2021 – лютий 2022
Російські пропагандистські наративи в період, що передував відкритій агресії, були спрямовані на створення підґрунтя для виправдання майбутніх військових дій. Основні лінії передачі включали:
- Україна як агресор: Твердження про нібито ескалацію напруженості українською стороною, включаючи «військові провокації», що готуються за підтримки Заходу.
- Оборонний характер російських дій: Пропагування наративу про «оборонний» характер концентрації російських військ на кордоні з Україною.
- Загроза для російськомовного населення: Підкреслення нібито порушень прав російськомовного населення на сході України, що мало стати потенційною причиною для втручання.
Ці наративи мали на меті створити образ Росії як держави, змушеної реагувати на агресивні дії України та її західних союзників. На практиці вони готували ґрунт для широкомасштабного інформаційного наступу, який мав супроводжувати фактичні військові дії.
- Початкова фаза вторгнення: лютий – березень 2022
Після початку вторгнення Росія зосередилася на кількох ключових наративах, які мали на меті:
- Дискредитацію українського уряду: Кремль поширював неправдиву інформацію про нібито неонацистські структури, що контролюють владу в Києві, та про масову дезерцію українських солдатів.
- Применшення масштабів війни: Твердження, що метою Росії є лише «демілітаризація та денацифікація» України, одночасно запевняючи, що Росія не має наміру окуповувати українські території.
- Залякування Заходу: Пропаганда зосереджувалася на потенційних наслідках підтримки України країнами НАТО, натякаючи на ескалацію конфлікту до глобального рівня.
У цей період Кремль інтенсивно використовував маніпуляцію фактами та сфабриковані докази, щоб підірвати довіру до України на міжнародній арені.
- Подальший розвиток наративів: квітень 2024 – теперішній час
З плином часу російська пропаганда адаптувалася до мінливих умов на фронті та в міжнародному просторі. Ключові наративи включають:
- Критика західних санкцій: Твердження, що санкції шкодять насамперед європейським економікам, одночасно зміцнюючи російський внутрішній ринок.
- Дестабілізація польсько-українських відносин: Поширення неправдивої інформації про нібито територіальні претензії Польщі до України та про «організовану акцію переселення» українських біженців до Польщі.
- Ядерна загроза: Посилена риторика залякування, що включає погрози застосування ядерної зброї у випадку подальшої ескалації підтримки України Заходом.
Методи та інструменти російської пропаганди
Російська пропаганда використовує широкий спектр інструментів, включаючи традиційні ЗМІ, соціальні мережі, контрольовані неурядові організації та організовані групи інтернет-тролів. Ключові техніки включають:
- Фальсифікацію документів: Публікацію сфабрикованих доказів, дезінформаційні кампанії, які мають «підтвердити» наративи Кремля.
- Створення образу ворога: Побудову наративів про нібито загрози з боку НАТО, Польщі чи країн Балтії.
- Соціальну поляризацію: Використання політичних, економічних та культурних розбіжностей у країнах Заходу, щоб викликати недовіру до демократичних інституцій та ускладнити міжнародну співпрацю.
Наслідки та konsekвенції російської пропаганди
Пропаганда Кремля має значний вплив на сприйняття конфлікту як у Росії, так і за її межами. Всередині країни вона служить консолідації влади та мобілізації суспільства навколо злочинної політики Путіна. На міжнародній арені дезінформація послаблює єдність Заходу, створює хибний образ України як нестабільної та ненадійної держави та посилює розбіжності серед громадян демократичних країн.
Польсько-українські відносини відіграють ключову роль у стабільності Центрально-Східної Європи. Співпраця обох держав, заснована на спільних цінностях та прагненні протидіяти імперським амбіціям Росії, викликає занепокоєння Кремля. У відповідь російські інформаційні планувальники інтенсифікують пропагандистські дії, спрямовані на порушення цих відносин. Росія використовує фальсифікацію документів, дезінформацію та пропаганду, щоб викликати взаємну недовіру між поляками та українцями, прагнучи спровокувати соціальні заворушення в обох країнах.
Російські пропагандистські стратегії
Кремлівська пропаганда в сфері польсько-українських відносин зосереджується на кількох основних цілях:
- Підірвати взаємну довіру: Російські пропагандисти намагаються представити Польщу як державу, яка під прикриттям гуманітарної допомоги прагне реалізувати імперіалістичні амбіції щодо України. Водночас поширюють наративи, що українці в Польщі є загрозою для безпеки та соціальної стабільності.
- Експлуатувати історичні образи: Кремль маніпулює складними сторінками спільної історії обох народів, щоб викликати взаємну ворожнечу. Неправдиві наративи про нібито територіальні претензії Польщі до Західної України чи «плани анексії» мають на меті дестабілізацію.
- Дискредитувати українських біженців: Російська пропаганда використовує хвилю біженців з України для створення образу українців як претензійних, небезпечних та таких, що негативно впливають на польську економіку та соціальну структуру.
Наративи неправдивої пропаганди
Російські пропагандистські центри систематично вводять в інформаційний простір неправдиві тези, які знаходять відгук у публічних дебатах. Приклади наративів включають:
- Нібито загрози з боку українців: Твердження, що біженці з України заберуть соціальну допомогу, робочі місця та житлові ресурси, залишаючи поляків у гіршому становищі. Ці наративи підживлюють побоювання, що поляки стануть громадянами другого сорту.
- Хибні звинувачення на адресу польських лікарів: Поширення дезінформації про торгівлю органами українських біженців, нібито здійснювану в Польщі. Така інформація має на меті скомпрометувати польську систему охорони здоров’я та викликати недовіру серед українців.
- Нібито експансія Польщі: Фальсифікація документів та інтерв’ю з нібито «жертвами польських планів анексії» мають на меті представити Польщу як агресивну державу, яка використовує воєнну ситуацію в Україні.
Методи операційної діяльності Кремля
Для реалізації пропагандистських цілей Росія використовує весь арсенал інструментів:
- Фальсифікацію документів: Публікацію сфабрикованих доказів, наприклад, нібито дипломатичних нот чи планів анексії, які мають підтвердити наративи про польські імперські амбіції.
- Дезінформацію в соціальних мережах: Кампанії, що проводяться організованими групами тролів та проросійськими акаунтами на платформах, таких як Facebook, Twitter чи Telegram. Метою цих дій є поширення інформаційного хаосу.
- Використання теорій змови: Розповсюдження контенту про нібито плани «переселення поляків» українськими біженцями, що створює атмосферу підозрілості та недовіри.
Наслідки для польсько-українських відносин
Інформаційні дії Кремля мають на меті тривале порушення польсько-українських відносин. Наслідки цих дій включають:
- Соціальну поляризацію: Неправдиві наративи посилюють розбіжності між поляками та українцями, ускладнюючи побудову взаємної довіри.
- Політичну дестабілізацію: Дезінформація може впливати на політичні рішення та ускладнювати співпрацю між урядами обох країн.
- Послаблення підтримки України: Створення негативного образу українських біженців може призвести до зменшення польської участі в гуманітарній та військовій допомозі Україні.
Підсумок
Аналіз російських інформаційних операцій вказує на їх комплексний та багатоаспектний характер. Кремль використовує пропаганду як інструмент для досягнення стратегічних політичних, військових та економічних цілей. З огляду на ескалацію російської агресії проти України необхідний подальший моніторинг та протидія дезінформації, як на національному, так і на міжнародному рівні. Захист інформаційного простору залишається ключовим елементом у боротьбі за стабільність та глобальну безпеку.
Більше інформації ви знайдете в нашому звіті, публікація якого відбудеться 31 грудня 2024 року. Запрошуємо!
Проєкт фінансується з державного бюджету в рамках конкурсу Міністра закордонних справ
Республіки Польща «Публічна дипломатія 2024-2025 – європейський вимір та протидія дезінформації».
Operacje wpływu (FIMI) na bezpieczeństwo Ukrainy
Wojna w Ukrainie, trwająca od 2022 roku, ujawniła ogromne znaczenie operacji informacyjnych w kształtowaniu opinii publicznej i destabilizacji państw zaangażowanych we wsparcie Kijowa. W toku śledztwa ustalono, że działania te, określane mianem FIMI, są prowadzone przede wszystkim przez Federację Rosyjską, ale analiza wykazała również pewną aktywność Białorusi, Chin i w ograniczonym stopniu Turcji oraz Iranu. Niniejszy artykuł ma na celu przedstawienie zarysów rosyjskich (i innych) technik dezinformacyjnych, omówienie ich wpływu na bezpieczeństwo Ukrainy oraz zaproponowanie rekomendacji dla społeczności międzynarodowej i samej Ukrainy.
Wyniki badań przeprowadzonych w ramach projektu MUGA przez Fundację INFO OPS Polska oraz DFRLab (Atlantic Council) wskazują jednoznacznie, że skoordynowane kampanie informacyjne, ukierunkowane na rozbicie jedności społecznej i międzynarodowego wsparcia dla Kijowa, stanowią jeden z kluczowych elementów strategii prowadzonej przez Kreml.
1. Analiza mediów tradycyjnych i społecznościowych oraz identyfikacja kluczowych aktorów
1.1. Media tradycyjne (telewizja, prasa, radio, portale)
- Federacja Rosyjska: Dysponuje szeroką siecią kontrolowanych stacji telewizyjnych (Channel One Russia, Russia-24), agencji prasowych (RIA Novosti, TASS) i portali internetowych (Sputnik, RT, Lenta.ru). Ich wspólnym celem jest promowanie prorosyjskich narracji: od „obrony” ludności rosyjskojęzycznej w Donbasie, aż po szantaż nuklearny mający zniechęcić Zachód do dalszej pomocy wojskowej dla Ukrainy.
- Chiny: Oficjalne media chińskie (głównie CGTN) prezentują w wielu kwestiach nastawienie prorosyjskie bądź neutralne. Kładą nacisk na wielobiegunowy ład światowy, w którym Ukraina jest często przykładem „geopolitycznych gier” Zachodu.
- Białoruś: Media kontrolowane przez reżim Alaksandra Łukaszenki (m.in. Biełaruś Siegodnia, ONT) retransmitują prorosyjskie przekazy, jednocześnie kreując Polskę i Litwę na kraje agresywne wobec Mińska.
- Iran i Turcja: Wpływ tych państw jest mniejszy w porównaniu z Rosją, choć strona irańska dostarcza części zasobów (np. drony), a tureckie media bywają wykorzystywane do propagowania narracji „Turcja jako mediator”. Nie są to jednak wiodące ośrodki kształtujące przestrzeń informacyjną w Ukrainie na skalę porównywalną do Rosji czy Białorusi.
1.2. Media społecznościowe
Największe zaobserwowane aktywności dezinformacyjne dotyczą następujących platform:
- Telegram: Rosyjscy blogerzy wojenni („wojenkory”), tacy jak Siergiej Surowikin (Generał Armagedon) czy projekt WarGonzo (Siemion Piegow), kreują się na niezależnych źródła informacji z pola walki. W rzeczywistości w toku śledztwa ustalono, że są silnie powiązani z rosyjskimi służbami. Ponadto pojawiają się liczne kanały białoruskie i chińskie.
- TikTok: Platforma popularna wśród młodzieży, wykorzystywana do szybkiego rozprzestrzeniania treści emocjonalnych (filmy z frontu, manipulacje patriotyczne lub antyukraińskie).
- Facebook i Twitter (X): Rosyjskie farmy trolli generują masowo wpisy i komentarze krytykujące władze Ukrainy, starając się podsycać nastroje antyukraińskie wśród użytkowników z krajów trzecich.
- YouTube: Wykorzystywany przez różnej maści influencerów politycznych, szczególnie w kontekście filmów rzekomo „dziennikarskich”, de facto szerzących kremlowską propagandę o neonazizmie czy upadku gospodarczym Ukrainy.
1.3. Kluczowi aktorzy
- Federacja Rosyjska: Dysponuje najbardziej zorganizowaną i najpotężniejszą infrastrukturą medialną, obejmującą również zaawansowane środki technologiczne (deepfake, boty, troll-farmy).
- Białoruś: De facto kolaboruje z Kremlem, udostępniając terytorium i własny aparat propagandowy do wspierania przekazu rosyjskiego.
- Chiny: Choć oficjalnie pozostają neutralne, w przestrzeni medialnej sprzyjają Rosji, mówiąc o „specjalnej sytuacji bezpieczeństwa”. Narracja Pekinu stanowi wsparcie w sferze międzynarodowej, sugerując, że wojna w Ukrainie jest jedynie starciem bloków (USA vs. Rosja).
- Iran, Turcja: Obecne głównie w wąskim zakresie (np. uzbrojenie, dyplomacja), niemniej propagandowe klony kanałów rosyjskich na stronach irańskich i czasem tureckich są widoczne.
2. Źródła dezinformacji
Na podstawie licznych analiz można wyróżnić pięć głównych źródeł dezinformacji:
- Portale rosyjskie – RT, Sputnik, Lenta.ru, RIA Novosti;
- Stacje telewizyjne Rosji i Białorusi – Russia-1, Channel One Russia, Biełaruś Siegodnia;
- Media społecznościowe (Telegram, TikTok) kontrolowane przez Rosję – kanały prokremlowskich blogerów wojennych oraz sieć białoruskich i rosyjskich trolli;
- Chińskie media państwowe (CGTN) – przedstawiające wojnę w Ukrainie jako spór bez jednoznacznego agresora, co w praktyce wspiera Kreml;
- Narzędzia propagandowe kontrolowane przez reżimy (np. w Iranie) – głównie w zakresie ograniczonej dyplomacji i sugestii, że Zachód sprowokował Rosję.
3. Podatności
- Podatność religijna: Ukraińskie struktury kościelne, zwłaszcza te wciąż powiązane z Patriarchatem Moskiewskim (UCP-MP), podatne są na prorosyjskie wpływy. Kreml oraz hierarchowie lojalni Moskwie lansują narracje o „świętej wojnie” z Zachodem.
- Podatność etniczna: Społeczności rosyjskojęzyczne w obwodach wschodnich, ale też w regionach przygranicznych, często stają się celem propagandy. Mity o „prześladowaniach” rosyjskojęzycznych obywateli Ukraińcy.
- Podatność polityczna: Kryzysy polityczne na Ukrainie, wewnętrzne spory czy przedłużająca się wojna tworzą warunki do szerzenia treści o rzekomym chaosie i nieudolności władz.
- Podatność bezpieczeństwa: Rosja łączy militarne działania z zastraszaniem nuklearnym, co paraliżuje część elit politycznych na Zachodzie, obawiających się eskalacji konfliktu.
- Podatność gospodarcza: Kryzysy energetyczne (szantaż gazowy), wzrost cen żywności i paliw służą jako katalizator antyrządowych i antyzachodnich nastrojów wśród obywateli Ukrainy oraz jej sojuszników.
- Podatność zagraniczna: Próby rozbicia jedności UE, NATO, a także zniechęcenie społeczeństw zachodnich do przedłużającej się pomocy finansowej i militarnej – głównym narzędziem są kampanie medialne o „bankructwie” Zachodu i „marnotrawieniu zasobów” na wojnę w Ukrainie.
4. Case study / śledztwo cyfrowe
Wykorzystanie nieautentycznych kont do propagowania antyukraińskich narracji w komentarzach na Telegramie
Wyniki śledztwa
W toku śledztwa ustalono, że co najmniej kilkanaście kanałów w serwisie Telegram, powiązanych z rosyjskimi służbami i tzw. „fabrykami trolli”, konsekwentnie publikuje powtarzalne komentarze krytykujące ukraińskie władze, sytuację gospodarczą oraz mobilizację wojskową. Nieautentyczne konta – często z fałszywymi zdjęciami profilowymi i generowanymi nazwiskami – masowo zamieszczają identyczne wpisy, mające ukazać np. prezydenta Zełenskiego jako „niekompetentnego” i „uzależnionego od narkotyków”.
Schemat działania
- Publikacja wiadomości: Konta-boty w krótkich odstępach czasu wklejają niemal identyczne komentarze o porażkach ukraińskiej armii, rzekomej „nieludzkiej mobilizacji” i sprzyjaniu NATO-owskim interesom w Ukrainie.
- Kopiowanie treści: Identyczne frazy pojawiają się pod różnymi postami na wielu kanałach, wzmacniając wrażenie, że „wielu obywateli Ukrainy krytykuje rząd”.
- Zacieranie śladów: Po wykryciu działalności konta są zamykane lub zmieniają nazwy, co utrudnia śledzenie ich aktywności.
Efekty psychologiczne
- Podważanie wiarygodności władz Ukrainy: Propaganda koncentruje się na osłabieniu zaufania do rządu i wojska.
- Szerzenie chaosu informacyjnego: Zalew podobnych komentarzy tworzy wrażenie szerokiej krytyki i nieufności wewnątrz społeczeństwa.
- Próba wpływania na morale obywateli i wojska: Celem jest nakłonienie ludzi do sprzeciwu wobec mobilizacji czy kontynuacji działań wojennych.
5. Rekomendacje
- Wzmocnienie kompetencji cyfrowych
- Kampanie edukacyjne w głównych ośrodkach akademickich w Ukrainie, oparte na praktycznych warsztatach z fact-checkingu, krytycznego myślenia i przeciwdziałania deepfake’om.
- Szkolenie z Modelu DISARM, detekcja operacji ingerencji zewnętrznej (FIMI).
- Rozwój profesjonalnych struktur analitycznych
- Utworzenie stałych zespołów monitorujących dezinformację w ministerstwach obrony, spraw wewnętrznych i ośrodkach badań akademickich.
- Współpraca z organizacjami międzynarodowymi i think tankami w zakresie bieżącej analizy źródeł dezinformacji.
- Zwiększenie przejrzystości własności mediów
- Obowiązek rejestracji źródeł finansowania, zwłaszcza w przypadku stacji i portali mogących mieć powiązania z reżimami autorytarnymi.
- Sankcje i cofanie licencji w przypadku wykrycia jawnej kolaboracji z wrogimi interesami.
- Wzmocnienie zasobów obrony cybernetycznej
- Intensyfikacja współpracy z UE i NATO w zakresie wymiany informacji o zagrożeniach w cyberprzestrzeni.
- Rozbudowa systemu szybkiej reakcji na ataki hakerskie.
- Tworzenie i promowanie materiałów edukacyjnych
- Opracowanie ulotek, kodeksów dobrych praktyk, materiałów multimedialnych na temat rozpoznawania manipulacji medialnych i fake newsów.
- Współpraca z lokalnymi partnerami w formie pilotowych projektów w różnych obwodach Ukrainy.
- Inwestycje w niezależne media publiczne
- Podniesienie standardów transparentności kadrowej i finansowej mediów państwowych (Suspilne), zapewnienie stabilnego i niezależnego finansowania.
- Uruchomienie projektów medialnych i centrów monitoringu
- Promowanie dobrych praktyk w bezpieczeństwie informacyjnym, monitorowanie kampanii dezinformacyjnych na poziomie lokalnym.
- Tworzenie instytucji (centra przeciwdziałania dezinformacji), w których dziennikarze i badacze śledczy mają wsparcie infrastrukturalne i szkoleniowe.
- Podtrzymywanie wsparcia międzynarodowego
- Aktywny dialog z kluczowymi partnerami (Polska, państwa bałtyckie, USA), wyjaśnianie realnej sytuacji na froncie, regularne briefingi dla sojuszników.
- Przeciwdziałanie narracjom o „wyczerpaniu zasobów Zachodu”.
- Strategia długofalowego przeciwdziałania dezinformacji
- Tworzenie planów działań, monitorowanie efektywności, angażowanie różnych grup interesariuszy (organizacje pozarządowe, uczelnie, think tanki).
- Systematyczne gromadzenie dowodów i publikacja raportów, by nakładać sankcje na media sprzyjające agresorowi.
- Współpraca z lokalnymi społecznościami
- Budowanie zaufania do propaństwowych i niezależnych mediów poprzez inicjatywy obywatelskie (fora dyskusyjne, panele eksperckie), tak aby ograniczyć wpływ stacji i portali o niejasnym finansowaniu.
- Organizowanie cyklicznych spotkań z mieszkańcami obwodów przyfrontowych i polsko-ukraińskich regionów, zachęcając do zgłaszania przypadków manipulacji informacyjnej.
W toku śledztwa ustalono, że rosyjska propaganda oraz szeroko zakrojone operacje FIMI pozostają jednym z najistotniejszych zagrożeń dla stabilności Ukrainy. Ich celem jest nie tylko zmiana percepcji konfliktu w społeczeństwie ukraińskim, lecz także podważenie wsparcia międzynarodowego i jedności sojuszników Kijowa. Analiza wykazała, że poza Rosją, w mniejszym stopniu Białoruś, Chiny, Turcja i Iran uczestniczą w tworzeniu lub wzmacnianiu szkodliwych narracji.
Kluczowym elementem obrony jest nie tylko zwalczanie fałszywych treści i trolli, lecz także wzmacnianie wewnętrznej odporności społeczeństwa. Edukacja medialna, współpraca lokalnych społeczności z instytucjami państwowymi i organizacjami międzynarodowymi, a także systemowe reformy w zakresie własności mediów i przejrzystości finansowej stanowią fundament obrony przed manipulacjami.
Wyniki śledztwa i opisane tu zjawiska pokazują, że walka z dezinformacją nie jest zadaniem krótkoterminowym – wymaga ona spójnej i długofalowej polityki. Realizacja przedstawionych rekomendacji ma szansę ograniczyć skuteczność rosyjskich i innych wrogich operacji, jednocześnie umacniając bezpieczeństwo informacyjne, a przez to również suwerenność i stabilność Ukrainy.
Artykuł powstał na podstawie raportu „Projekt MUGA – Badanie środowiska informacyjnego: Ukraina”, realizowanego przez Fundację INFO OPS Polska oraz DFRLab (Atlantic Council). Więcej informacji znajdą Państwo w pełnej wersji opracowania, która zostanie udostępniona 31 grudnia 2024 roku – zapraszamy!
Publikacja została zrealizowana w ramach projektu MUGA: Przeciwdziałanie dezinformacji i analiza zagrożeń dla bezpieczeństwa informacyjnego w Mołdawii, Ukrainie, Gruzji i Armenii.
Projekt finansowany z budżetu państwa w ramach konkursu Ministra Spraw Zagranicznych RP „Dyplomacja publiczna 2024-2025 – wymiar europejski i przeciwdziałanie dezinformacji”.
Publikacja wyraża wyłącznie poglądy autora i nie może być utożsamiana z oficjalnym stanowiskiem Ministerstwa Spraw Zagranicznych RP.
