Мадрид. Вулиця, яких багато в столиці Іспанії. Однак саме тут, за елегантною вивіскою «Boye Abogados», перетинаються шляхи Едварда Сноудена, офіцера ГРУ Павла Рубцова та розшукуваного за державну зраду Анатолія Шарія. Що пов’язує найвідомішого викривача АНБ з людьми, які реалізують агресивні інтереси Кремля? Спільний знаменник — Гонсало Боє. Людина, яка створила систему, що дозволяє ворогам Заходу використовувати його власні цінності як зброю.
На перший погляд, це лише юридична фірма. Але аналіз документів, зв’язків і дат, які нам вдалося отримати, розкриває іншу картину. Це операційний центр, де право перетворюється на політику, а звинувачення у шпигунстві та диверсіях розчиняються в наративі про «переслідування за погляди». Боє — не звичайний адвокат. Це архітектор захисної парасольки, під якою в Європі знаходять притулок люди, що реалізують інтереси Москви.
Революціонер у мантії
Щоб зрозуміти цей механізм, треба поглянути на людину, яка смикає за ниточки. Гонсало Боє — постать наче з кіносценарію, хоча це скоріше бойовик, аніж судова драма. Народжений у Чилі 1965 року, він ріс у тіні диктатури Піночета. Вже тоді він обрав радикалізм. Досьє спецслужб пов’язують його з Революційним лівим рухом (MIR). Коли на початку 90-х він прибув до Європи, то не шукав спокою. У 1992 році іспанська поліція заарештувала його за звинуваченням у співучасті у викраденнях, здійснених баскським угрупованням ЕТА. Тоді в’язниця стала його університетом. Там він здобув диплом юриста і там народилася його нова ідентичність: захисника «проклятих».
Роками Боє будував легенду юриста, який бореться з системою. Він намагався притягнути до суду чиновників адміністрації Джорджа Буша за Гуантанамо, захищав Едварда Сноудена, і врешті став обличчям правової битви каталонських сепаратистів, зокрема Карлеса Пучдемона. Ефективно блокуючи їхню екстрадицію, він довів одне: він вміє паралізувати правосуддя, перетворюючи судові зали на політичні трибуни.
Клієнт із тіні ГРУ
У певний момент у портфоліо Боє почали з’являтися клієнти іншого ґатунку. Не сепаратисти, не ідейні активісти, а люди, діяльність яких прямо вписувалася в агресивні операції Кремля.
У лютому 2022 року в Польщі затримали Пабло Гонсалеса. Для громадськості це був іспанський фрілансер, військовий кореспондент і співробітник відомих медіа, таких як La Sexta, Público чи Gara. Однак під цією медійною оболонкою ховався Павел Рубцов, офіцер російської військової розвідки ГРУ. Коли спецслужби перервали його місію, у гру миттєво вступив Гонсало Боє. Сьогодні чітко видно, що адвокат не захищав у цій справі звичайного репортера, а рятував майстерно законспірованого «нелегала», який роками будував свою вірогідність, використовуючи розгалужену інфраструктуру.
Рубцов створив портал Eulixe, який слугував його операційним центром. Більше того, він зумів налагодити офіційну співпрацю з іспанським Центром досліджень ненависті та дезінформації «Al Descubierto», що займається… боротьбою з мовою ворожнечі та дезінформацією. Це вершина цинізму російської розвідки: офіцер ГРУ проник у структури, які мали захищати Європу від таких, як він. Разом зі своїми співробітниками, зокрема Хуаном Тейшейрою, він їздив на Донбас, створюючи матеріали про «сіру зону», які під маскою гуманітаризму просували російський наратив. Захищаючи його, Боє захищав точно сконструйований інструмент впливу.
Попри ці факти, Боє запустив перевірений сценарій. Використовуючи «журналістську» легенду, побудовану навколо порталу Eulixe, у медіа та на дипломатичних майданчиках він представляв арешт шпигуна як атаку на свободу слова. Його дії були настільки ефективними, що на захист Рубцова стали міжнародні профільні організації, не усвідомлюючи, що захищають агента. Фінал цієї історії дописав сам Володимир Путін, вітаючи Рубцова на злітній смузі в Москві після обміну в’язнями, тим самим остаточно підтвердивши, ким насправді був клієнт мадридського адвоката.
Віденський зв’язковий
Ще більш тривожним є випадок Анатолія Шарія, проросійського блогера, обвинуваченого в Україні у державній зраді. Шарій — не просто публіцист; це творець масової медійної мережі, що діє на платформах YouTube (@SuperSharij) та Telegram і має величезні охоплення в Європі, особливо в Україні та Іспанії. У рамках цієї діяльності він також заснував політичну партію «Партія Шарія», діяльність якої була остаточно заборонена українським судом у червні 2022 року. Його інфраструктура, підтримувана дорогими рекламними кампаніями (на Facebook оцінюються у суми до 70 000 доларів США), слугувала для ведення злагоджених наративних кампаній, що відповідали лінії Кремля. Коли цей ключовий для російського впливу актив був затриманий в Іспанії, Гонсало Боє негайно взявся за його захист. Однак наше розслідування підтвердило, що їхні стосунки не були результатом раптової, рятувальної імпровізації, а елементом довгострокової, ретельно підготовленої стратегії.
Сліди цієї стратегії ведуть до Відня — міста, яке з часів холодної війни залишається столицею шпигунських інтриг. Там мешкає Костянтин Бондаренко, політолог і ключовий бізнес-партнер Шарія. Документи, які ми отримали, свідчать, що вони спільно вели освітній проєкт «Yasharu» — платформу, що поєднувала медійні охоплення Шарія з контентом, виробленим віденським бек-офісом Бондаренка, формалізованим, зокрема, в організації Ante Meridiem.
У цій схемі Гонсало Боє діяв точно посередині. Ще у 2021 році, задовго до затримання Шарія, адвокат був гостем вебінарів, організованих австрійським аналітичним центром ICEUR-Vienna, у яких активну участь брав Бондаренко. Цікаво, що темою виступів Боє була концепція «lawfare», тобто використання права як зброї в політичних конфліктах.
Це ключовий момент розслідування. Він вказує на те, що «захисна парасолька» — це не послуга, яку купують у паніці після арешту, а структура, що будується з холодним розрахунком. Віденський вузол, представлений Бондаренком, відповідає за ідеологію та логістику, тоді як мадридський вузол, тобто Боє, надає юридичну технологію, необхідну для паралізування західного правосуддя. Шарій, вочевидь передбачаючи проблеми, подбав про цю систему за місяці до того, як іспанська поліція постукала у двері його вілли на узбережжі.
Механіка тіні: Параліч і пропаганда
Механіку дій Гонсало Боє найкраще можна простежити на прикладі справи офіцера ГРУ Павла Рубцова. Аналізуючи його дії, ми бачимо чітку схему, яка виходить далеко за межі стандартної лінії захисту, оскільки це не звичайна адвокатура, а інженерія правового та інформаційного хаосу.
Аналіз матеріалів справи та хронології подій розкриває дворівневий механізм, який аналітики розвідки називають «гібридною парасолькою». По-перше, відбувається параліч: вступ Боє у справу миттєво запускає лавину формальних клопотань, єдина мета яких — максимально сповільнити судову машину, адже у шпигунських справах час завжди грає на користь обвинуваченого, дозволяючи зімкнути ряди та замести сліди. По-друге, відбувається зміна вектору. Саме на цьому етапі геній Боє стає небезпечним, оскільки адвокат блискавично перетворює залу суду на політичну трибуну. У його наративі офіцер ГРУ перестає бути шпигуном, перетворюючись на мученика свободи слова, а звинувачення у зраді Боє називає «помстою режиму», докази ж — «політичною фабрикацією».
Для російської пропаганди такий юрист — неоціненний скарб. Пропагандистам Кремля не потрібно вигадувати брехню з нуля, достатньо процитувати «відомого європейського правозахисника». Наші джерела вказують, що цитати Боє з’являлися в російських державних медіа в середньому через кілька годин після його пресконференцій у Мадриді. Це ідеальний симбіоз: Боє отримує розголос, а Кремль — вірогідність для своїх тез.
Чому Мадрид?
Чому саме Іспанія стала лабораторією цієї операції? Відповідь криється у розколах іспанського суспільства, які Боє вміє майстерно використовувати. Іспанія, з її історичною недовірою до державних інституцій та сильною поляризацією, є ідеальним ґрунтом для антиістеблішментських наративів. Боє грає на цих емоціях як віртуоз.
У країні, де значна частина громадськості з підозрою дивиться на НАТО і США, захист журналістів, яких «переслідує система» (навіть якщо вони є офіцерами ГРУ), потрапляє на сприятливий ґрунт. Боє не мусить бути російським агентом, щоб реалізовувати цілі Москви. Достатньо, щоб він був собою — радикальним юристом, який у боротьбі з системою не бере полонених. Для Кремля він є ідеальним «корисним каталізатором». Його присутність надає ваги тезам, які російські пропагандисти самі не змогли б продати західній громадській думці.
Як наслідок, адвокатська контора в центрі Мадрида стає точкою, де західна правова система використовується проти неї самої.
Закон, пропаганда і брудні гроші
Імідж Боє як ідейного захисника прав людини тріщить, однак, при зіткненні з твердими фінансовими даними. У 2021 році іспанська прокуратура висунула йому звинувачення у відмиванні грошей і підробці документів у гучному процесі галісійського наркобарона Сіто Міньянко. Слідчі доводять, що адвокат допомагав легалізувати прибутки від контрабанди наркотиків, створюючи складну архітектуру фіктивних компаній.
Саме ця компетенція — вміння рухатися в сірій фінансовій зоні — здається ключем до розуміння його стосунків із людьми Кремля. Клієнти Боє, яких у судах представляють як бідних дисидентів, насправді оперують капіталом, джерела якого ведуть просто до Москви. Найкращим доказом є фінанси Анатолія Шарія. Поки Боє переконував іспанський суд у політичному підґрунті переслідувань свого клієнта, OSINT-аналіз статків блогера розкрив зовсім іншу картину. Шарій, нібито втікач, є власником розкішної вілли в Каталонії, вартість якої оцінюється в мільйон євро. Але це лише верхівка айсберга.
Ми проаналізували сліди фінансових потоків, що проливають нове світло на цей «захист». З документів випливає, що на рахунки, пов’язані з оточенням Шарія, надходили перекази з російського відділення «Райффайзен Банку» в Москві, а їхня загальна сума, про яку говорять джерела, становить до 670 000 євро. Ще красномовнішою є транзакція в криптовалюті від 22 лютого 2022 року. За два дні до російського вторгнення в Україну гаманець, пов’язаний із цією мережею, був поповнений на суму 600 000 доларів у біткойнах.
Чи це збіг, що людина, яку звинувачують у відмиванні грошей для наркомафії, бере під своє крило людей, яких фінансують готівкою з Росії, безпосередньо перед початком повномасштабної війни? Боє створив контору, яка функціонує на стику цих двох світів. Для Сіто Міньянко він відмивав наркодолари, для російських активів відмиває репутацію, і все це відбувається в тіні розкішної нерухомості та анонімних блокчейн-трансферів. У цій схемі «захисна парасолька» — це не лише юридична метафора, а реальна інфраструктура, яка дозволяє брудним грошам і ворожій пропаганді безпечно циркулювати в європейській кровоносній системі.
Парасолька, що протікає
Історія Гонсало Боє — це більше, ніж судовий трилер. Це інструкція. Вона чорним по білому показує, як у серці Європи, в країні-члені НАТО, функціонує логістично-правовий хаб для противників Альянсу. Офіс на мадридській вулиці не є звичайною адвокатською конторою, це ключовий вузол мережі, яка поєднує віденське ідеологічне підґрунтя Бондаренка, московські гроші та агентуру ГРУ.
Те, що ми виявили, є доказом ефективності російської доктрини «lawfare» — використання права як зброї. Боє, викладаючи цю стратегію на австрійських семінарах, не теоретизував. Він її впроваджував. Він створив систему, в якій західні цінності, такі як презумпція невинуватості, право на захист чи свобода слова, були перетворені на щити для людей, які прагнуть ці цінності знищити. Коли на рахунки, пов’язані з його клієнтами, надходять сотні тисяч євро з Росії, а «незалежні журналісти» виявляються офіцерами російської розвідки, стає зрозуміло, що ми маємо справу не з правосуддям, а зі спеціальною операцією. Мадрид став випробувальним полігоном. Якщо цю модель не буде зруйновано, незабаром ми побачимо її копії в інших столицях Європи.
Підсумок цієї операції для Заходу болісний. Павел Рубцов повернувся до Москви, де його зустрічали з почестями, належними героям таємних служб. Анатолій Шарій і далі насолоджується сонцем у своїй каталонській віллі, перебуваючи в безпеці за муром процедур, які допоміг звести його адвокат. А Гонсало Боє? Він і далі приймає клієнтів, доводячи щодня, що в сучасній гібридній війні статті закону бувають ефективнішими за танки, а добре оплачуваний юрист вартий більше, ніж військова дивізія.
Автор: Войцех Покора – головний редактор Disinfo Digest За участі: Малгожата Санецка Ольшевська – керівник групи OSINT INFO OPS Polska
Публікація створена в рамках проєкту MUGA – модуль II («Цифрові розслідування та аналіз операцій впливу задля безпеки інформаційного середовища суспільств Молдови, України, Грузії та Вірменії»). Проєкт реалізується Фондом INFO OPS Polska та DFRLab (Atlantic Council).
Звіт: Badanie środowiska informacyjnego Ukrainy – Fundacja INFO OPS POLSKA
Діяльність фінансується з державного бюджету в рамках конкурсу Міністра закордонних справ РП «Публічна дипломатія 2024–2025 – європейський вимір та протидія дезінформації».
