У XXI столітті ми спостерігаємо стрімкі перетворення в характері збройних конфліктів, в яких військові дії все частіше поступаються місцем інформаційним операціям. Найновіше дослідження MUGA, проведене фондами INFO OPS Polska і DFRLab в інформаційному просторі України, детально документує вплив російських дезінформаційних та пропагандистських дій.
Дослідження охоплює період з вересня до кінця грудня 2024 року. Аналізуючи, яким чином інформаційні маніпуляції (FIMI) дестабілізують суспільства, посилюють політичні розбіжності та послаблюють міжнародну підтримку України. Його результати проливають світло на масштаби сучасних інформаційних війн та їх довгострокові наслідки.
Дослідження MUGA доводить, що інформаційна війна стала одним з найважливіших елементів сучасних конфліктів. Маніпуляції наративами, дезінформація та психологічний шантаж впливають на суспільства, політику та глобальну стабільність.
Захист від цих загроз вимагає спільних зусиль усіх демократичних держав та підвищення суспільної обізнаності щодо технік інформаційних маніпуляцій. Результати дослідження повинні бути відправною точкою для широкомасштабних дій з метою захисту інформаційного простору.
Вступ
Сучасні збройні конфлікти характеризуються все частішим використанням інформаційних операцій, які в деяких випадках навіть затьмарюють військові дії. Російська агресія проти України, розпочата у 2022 році, є показовим прикладом застосування дезінформаційних інструментів як невід’ємного елемента воєнної стратегії. Метою цієї статті є аналіз основних пропагандистських ліній Кремля та їх впливу на сприйняття конфлікту міжнародною громадською думкою.
Етапи російської пропаганди в контексті війни в Україні
- Період безпосередньо перед вторгненням: грудень 2021 – лютий 2022
Російські пропагандистські наративи в період, що передував відкритій агресії, були спрямовані на створення підґрунтя для виправдання майбутніх військових дій. Основні лінії передачі включали:
- Україна як агресор: Твердження про нібито ескалацію напруженості українською стороною, включаючи «військові провокації», що готуються за підтримки Заходу.
- Оборонний характер російських дій: Пропагування наративу про «оборонний» характер концентрації російських військ на кордоні з Україною.
- Загроза для російськомовного населення: Підкреслення нібито порушень прав російськомовного населення на сході України, що мало стати потенційною причиною для втручання.
Ці наративи мали на меті створити образ Росії як держави, змушеної реагувати на агресивні дії України та її західних союзників. На практиці вони готували ґрунт для широкомасштабного інформаційного наступу, який мав супроводжувати фактичні військові дії.
- Початкова фаза вторгнення: лютий – березень 2022
Після початку вторгнення Росія зосередилася на кількох ключових наративах, які мали на меті:
- Дискредитацію українського уряду: Кремль поширював неправдиву інформацію про нібито неонацистські структури, що контролюють владу в Києві, та про масову дезерцію українських солдатів.
- Применшення масштабів війни: Твердження, що метою Росії є лише «демілітаризація та денацифікація» України, одночасно запевняючи, що Росія не має наміру окуповувати українські території.
- Залякування Заходу: Пропаганда зосереджувалася на потенційних наслідках підтримки України країнами НАТО, натякаючи на ескалацію конфлікту до глобального рівня.
У цей період Кремль інтенсивно використовував маніпуляцію фактами та сфабриковані докази, щоб підірвати довіру до України на міжнародній арені.
- Подальший розвиток наративів: квітень 2024 – теперішній час
З плином часу російська пропаганда адаптувалася до мінливих умов на фронті та в міжнародному просторі. Ключові наративи включають:
- Критика західних санкцій: Твердження, що санкції шкодять насамперед європейським економікам, одночасно зміцнюючи російський внутрішній ринок.
- Дестабілізація польсько-українських відносин: Поширення неправдивої інформації про нібито територіальні претензії Польщі до України та про «організовану акцію переселення» українських біженців до Польщі.
- Ядерна загроза: Посилена риторика залякування, що включає погрози застосування ядерної зброї у випадку подальшої ескалації підтримки України Заходом.
Методи та інструменти російської пропаганди
Російська пропаганда використовує широкий спектр інструментів, включаючи традиційні ЗМІ, соціальні мережі, контрольовані неурядові організації та організовані групи інтернет-тролів. Ключові техніки включають:
- Фальсифікацію документів: Публікацію сфабрикованих доказів, дезінформаційні кампанії, які мають «підтвердити» наративи Кремля.
- Створення образу ворога: Побудову наративів про нібито загрози з боку НАТО, Польщі чи країн Балтії.
- Соціальну поляризацію: Використання політичних, економічних та культурних розбіжностей у країнах Заходу, щоб викликати недовіру до демократичних інституцій та ускладнити міжнародну співпрацю.
Наслідки та konsekвенції російської пропаганди
Пропаганда Кремля має значний вплив на сприйняття конфлікту як у Росії, так і за її межами. Всередині країни вона служить консолідації влади та мобілізації суспільства навколо злочинної політики Путіна. На міжнародній арені дезінформація послаблює єдність Заходу, створює хибний образ України як нестабільної та ненадійної держави та посилює розбіжності серед громадян демократичних країн.
Польсько-українські відносини відіграють ключову роль у стабільності Центрально-Східної Європи. Співпраця обох держав, заснована на спільних цінностях та прагненні протидіяти імперським амбіціям Росії, викликає занепокоєння Кремля. У відповідь російські інформаційні планувальники інтенсифікують пропагандистські дії, спрямовані на порушення цих відносин. Росія використовує фальсифікацію документів, дезінформацію та пропаганду, щоб викликати взаємну недовіру між поляками та українцями, прагнучи спровокувати соціальні заворушення в обох країнах.
Російські пропагандистські стратегії
Кремлівська пропаганда в сфері польсько-українських відносин зосереджується на кількох основних цілях:
- Підірвати взаємну довіру: Російські пропагандисти намагаються представити Польщу як державу, яка під прикриттям гуманітарної допомоги прагне реалізувати імперіалістичні амбіції щодо України. Водночас поширюють наративи, що українці в Польщі є загрозою для безпеки та соціальної стабільності.
- Експлуатувати історичні образи: Кремль маніпулює складними сторінками спільної історії обох народів, щоб викликати взаємну ворожнечу. Неправдиві наративи про нібито територіальні претензії Польщі до Західної України чи «плани анексії» мають на меті дестабілізацію.
- Дискредитувати українських біженців: Російська пропаганда використовує хвилю біженців з України для створення образу українців як претензійних, небезпечних та таких, що негативно впливають на польську економіку та соціальну структуру.
Наративи неправдивої пропаганди
Російські пропагандистські центри систематично вводять в інформаційний простір неправдиві тези, які знаходять відгук у публічних дебатах. Приклади наративів включають:
- Нібито загрози з боку українців: Твердження, що біженці з України заберуть соціальну допомогу, робочі місця та житлові ресурси, залишаючи поляків у гіршому становищі. Ці наративи підживлюють побоювання, що поляки стануть громадянами другого сорту.
- Хибні звинувачення на адресу польських лікарів: Поширення дезінформації про торгівлю органами українських біженців, нібито здійснювану в Польщі. Така інформація має на меті скомпрометувати польську систему охорони здоров’я та викликати недовіру серед українців.
- Нібито експансія Польщі: Фальсифікація документів та інтерв’ю з нібито «жертвами польських планів анексії» мають на меті представити Польщу як агресивну державу, яка використовує воєнну ситуацію в Україні.
Методи операційної діяльності Кремля
Для реалізації пропагандистських цілей Росія використовує весь арсенал інструментів:
- Фальсифікацію документів: Публікацію сфабрикованих доказів, наприклад, нібито дипломатичних нот чи планів анексії, які мають підтвердити наративи про польські імперські амбіції.
- Дезінформацію в соціальних мережах: Кампанії, що проводяться організованими групами тролів та проросійськими акаунтами на платформах, таких як Facebook, Twitter чи Telegram. Метою цих дій є поширення інформаційного хаосу.
- Використання теорій змови: Розповсюдження контенту про нібито плани «переселення поляків» українськими біженцями, що створює атмосферу підозрілості та недовіри.
Наслідки для польсько-українських відносин
Інформаційні дії Кремля мають на меті тривале порушення польсько-українських відносин. Наслідки цих дій включають:
- Соціальну поляризацію: Неправдиві наративи посилюють розбіжності між поляками та українцями, ускладнюючи побудову взаємної довіри.
- Політичну дестабілізацію: Дезінформація може впливати на політичні рішення та ускладнювати співпрацю між урядами обох країн.
- Послаблення підтримки України: Створення негативного образу українських біженців може призвести до зменшення польської участі в гуманітарній та військовій допомозі Україні.
Підсумок
Аналіз російських інформаційних операцій вказує на їх комплексний та багатоаспектний характер. Кремль використовує пропаганду як інструмент для досягнення стратегічних політичних, військових та економічних цілей. З огляду на ескалацію російської агресії проти України необхідний подальший моніторинг та протидія дезінформації, як на національному, так і на міжнародному рівні. Захист інформаційного простору залишається ключовим елементом у боротьбі за стабільність та глобальну безпеку.
Більше інформації ви знайдете в нашому звіті, публікація якого відбудеться 31 грудня 2024 року. Запрошуємо!
Проєкт фінансується з державного бюджету в рамках конкурсу Міністра закордонних справ
Республіки Польща «Публічна дипломатія 2024-2025 – європейський вимір та протидія дезінформації».
